Зимова подорож в Альпи

Люблю зиму... сніг :) 

Цієї зими вирішили чкурнути десь далі звичного Буковеля. І ось 19 лютого літаком зі Львова група з чотирьох осіб відправилась в Італію на декілька днів :)

Прилетіли в аеропорт містечка Бергамо (~30км від Мілану), де взявши на прокат авто (попередньо заброньоване на Sixt) рушили автомагістраллю в напрямку Аости, пункт призначення було селище Пре-Сент-Дід’єр (Pré Saint Didier) поблизу гірськолижного курорту Курмайор (Courmayeur), що на кордоні з Францією. Лінія кордону проходить по найвищій горі Альп - Монблан.

Оскільки наш літак приземлився в Бергамо о ~19год, до свого готелю ми добрались майже опівночі. На ресепшені готелю нас зустрів злегка сонний чоловік, який володів лише своєю рідною італійською - проте за допомогою міміки, жестикуляції та використання загальних слів англійською та італійською мовами - ми порозумілись :) Готель виявився досить хорошим з прекрасними краєвидами гір з вікон та балконів. 

Єдиний, на мою думку мінус цього селища - це повна відсутністю магазинів та кафе, хоча селище знаходиться всього в 2-3км від Курмайору.  Єдине кафе знаходилось в нашому готелі проте час роботи до 20-21год. :)
До речі заправні станції в них теж працюють приблизно до ~19год, опісля можна лише заправитись за допомогою кредитної картки.

Вранці смачно поснідавши, ми вирішили, що першочергово поїдемо в сусідню Францію через тунель під горою Монблан (або ж як кажуть італійці - Монте Б’янко). 

Довжина тунелю складає 11-12км, вартість проїзду в одну сторону ~40євро, "туди-назад" ~50євро, разом з квитком видають правила проїзду (увімкнуте ближнє світло фар, відстань між автомобілями ~150м, не можна зупинятись без поважної причини, потрібно налаштувати фм-радіо на частоту службового радіо тунелю) В тунелі присутній злегка характерний запах затхлого повітря, особливо на 5-6км.

Виїхавши з тунелю зі сторони Франції ми практично опинились в гірськолижному курорті Шамоні (Chamonix). 

Взявши в оренду спорядження та лижі (~20-25євро на одного) та купивши скі-пасс (~40євро на одного) ми вирушили підкорювати схили гір. Підйомники в основному крісельні по 4-6чол, бачила 2-3 бугелі, також є "вагончики" на 6, 12 та 21чол. Траси в основному сині та червоні. 

Заблукати на лижних трасах Шамоні або ж не розібратись

де ви знаходитесь в даний момент - досить важко, так як зрозуміло та "читабельно" розставлені позначки назв трас та розгалужень, проте карту трас мати при собі не завадить.

Після вдалого катання (кожний з нас "відзначився" по разу :) перед нами постала дилема - кафе/бар чи магазин/номер - оскільки ми пересуваємось автомобілем, тому, щоб всі могли відпочити та розслабитись з пляшкою смачного пива, зупинились на останньому :)

Навіть в самому маленькому французькому магазинчику - досить великий асортимент товарів, що приємно вразило. Вибравши декілька варіантів пива і "до пива", фруктів, солодощів та напоїв - ми зі почуттям виконаного обов’язку повернулись в готель.

В цей вечір асортимент пива був пристойний :) І я відкрила для себе мабуть найулюбленіше на даний момент пиво - Leffe ruby. Одним словом "бомба" :)

На наступний день, ми зібрались їхати в Мілан! 

Пару слів про автомагістралі Італії - якісне дорожне покриття,
правильне розміщення знаків,  чітка розмітка, хороша робота відповідних служб - це мабуть головне, що мені сподобалось під час руху, і я розумію, що те, що проїзд автомагістраллю платний (~350км = ~28-30євро) - ця плата цілком себе обгрунтовує.

До речі, на автомагістралі нам траплялись дуже багато тунелів (різної довжини), їхавши з Курмайору в Мілан - ми нарахували десь 12-13 шт :)

Міілан. Чесно? Хочу туди ще :) Ми його побачили "галопом по європах".
Був дощ і пересувались на метро. Залізничий вокзал. Башта Піреллі. Дуомо. Галерея Вітторіо Емануеле. Замок Сфорца... Ну ще були магазини :) А далі ми здались і пішли шукати де б пообідати. Ми знайшли затишне кафе з приємною атмосферою. Я замовивши "Різотто з морепродуктами" не очікувала, що порція буде досить великих розмірів...і мені ніхто захоче "допомогти" :) Друга половина дня була в поїздках між великими магазинами...IKEA....Toy Story...ітп.

Наступного дня ми твердо вирішили, що пора вже покататись в Курмайорі :) На ресепшені готелю ми отримали карти схилів і вирушили до підйомника. Взявши на прокат лижі  (~30євро на одного) та купивши скі-пасс (~45євро на одного) ми вирушили до зон катання на великому фунікулері (за раз перевозить до 150чол.) Лижні траси розміщені між висотами 1.3 та 2.6 км на рівнем моря. Так як і у Франції - тут переважають крісельні підйомники, з невеликими "вкрапленнями" вагончиків та ще меншим - бугелів. Траси в основному сині та червоні.
Вже спускаючись по схилах... я прикро усвідомила, що фотоапарат я забула в готелі... Мій особистий рекорд - виїхали на фунікулері на висоту 2.6км - червона траса - ширина траси мінімум 5-7м максимум 50м - краєвид просто фантастика! Але мені було не до краєвиду...перші 200м траси навіть з 50м широною - були під шокуючим для мене кутом спуску - чи можливо в "страху очі великі" - проте я проїхала цей відрізок траси, а далі було одне задоволення! :)
Катались до обіду, оскільки лижне взуття було якесь не зручне - трохи натисло ноги, після обіду половина групи переодягнулись в готелі і повернулись в гори вже як пішоходи та фотографи :) Інша половина - жваво продовжувала кататись :)
Під вечір я з "жахом" усвідомила, що під час попередньої поїздки у Францію я не купила жодного магніту - і всі вирішили, що потрібно "виправити" цю ситуацію! :) Ми знову поїхали тунелем під Монбланом в Шамоні...Окрім магнітів, ми знову привезли різноманітних напоїв на наїдків :)
До речі у Франції набагато більший вибір пива, так як в Італії в магазинах пропонують в основному своє місцеве...





Наступив останній день нашої короткої відпустки в Італії. Приїхавши в Бергамо, ми здали машину і відправились у великий торгівельний центр, який розміщений недалеко від аеропорту.
Далі був рейс Бергамо-Львів, а далі таксі в Тернопіль.
Ми були в Італії всього 5 днів  - мало! :)